Головна мета проекту – створення монументального містобудівного ансамблю, загальну концепцію якого вибудовано в рамках європейської філософії «Стійкого розвитку». Автори вписують проектований ансамблю в характерну для Одеси систему монументальних симетричних зелених просторів (див. схему на планшеті 2: Потьомкінські сходи з двома парковими схилами, Оперний театр між двома скверами і т.д.).  Міський сад і сквер на Соборній площі об’єднуються їх за рахунок створення так званого «Зеленого серця Одеси» - зеленого шарніра – будівлі проектованого комплексу з «Висячими садами Дерібаса», створюваними засобами вертикального озеленення фасадів та їх терас. Запроектовано відтворення автентичних фасадів так званого будинку Русова і будинку Лібмана, що вписуються в стилобатну частину комплексу.

Міський конгрес-хол, розміщений у верхній частині будівлі, формує новий потужний силует характерної для Одеси купольної форми, який буде добре видно з моря і покликаний стати третім масштабним і монументальним символом міста,  поряд із Потьомкінськими сходами і Оперним театром. Це нова силуетна домінанта міста. Будівля налічує 20 рівнів, 4 з яких підземні, з розміщеними на них автостоянками на 750 машиномісць. Запроектована транспортна і пішохідна розв’язка в підземному рівні, що забезпечує комфортний зв'язок нового ансамблю з містом.

Підземні рівні (-4,-3,-2) –паркінг, рівень (-1) – підземна пішохідна та транспортна розв’язка і торгівельний центр,  у стилобатній частині розміщений виставково-торгівельний і музейний комплекс, верхня частина – конгрес-хол і офісно-діловий центр. Верхня частина атріуму багатофункціонального культурно-ділового ансамблю під купольним фона рем вирішена як гігантська ботанічна оранжерея.

Багатосвітний круглий в плані атріум з водоспадом (кліматична батарея) виставочно-торгівельного центру та музейних рівнів, багатосвітні пасажі і верхній багатосвітний атріум міського конгрес-холу створюють емоційно насичений єдиний простір, що може об’єднуватися чи роз’єднуватися.

В 2014 і 2015 рр. було замовлено розробку варіантів, пов’язаних з портовою символікою Одеси – Порто Франко.

На цьому новому етапі проекту авторська команда доповнилася співпрацею з архітектором Юлією Супрунович.