Вступ.

         У грудні 2014 р. з’їздом архітекторів України було прийнято «Стратегію Національної спілки архітекторі України в контексті розвитку архітектури і урбаністики на 2015-2017 р.р.».

         Вже тоді очевидними і загрозливими стали падіння якості життєвого середовища, все зростаюча безграмотність суспільства і системи управління в питаннях архітектури і урбанізму. Ми все більш віддалялись від світових процесів нової урбанізації.

         Три роки, що минули від того часу тільки поглибили ці негативні процеси в суспільстві та економіці. Фактично і сьогодні ми не бачимо зусиль владних структур, направлених на радикальну зміну ситуації в архітектурно-урбаністичній сфері. В Україні, як і раніше, відсутні стратегічні орієнтири подальшого її розвитку у нових геополітичних умовах.

         Набирає обертів хибна практика фрагментарного вирішення тих чи інших болючих питань. При цьому розквітає лобіювання окремими групами інтересів змін в нормативно-правову систему регулювання сфери, фактично ще радянську за ідеологією. Все це створює нові можливості непрофесійного вирішення проблем, свавілля чиновничества і, як наслідок, корупційних дій.

         Сфера сьогодні розбита на низку малопов’язаних фрагментів, таких як – галузь будівельного виробництва, територіальне і містобудівне планування, ринок нерухомості, завдання збереження культурної спадщини, транспортна інфраструктура, самоврядування співтовариств та інше, по відношенню до яких і здійснюється аналітика і приймаються управлінські рішення. Результат – накопичення протиріч і конфліктних ситуацій, погіршення середовища існування і взагалі відсутність перспектив розвитку країни та її територій, як осмисленого цілого.

         Діюча в Україні система нормативно-правового регулювання сфери, радянська за ідеологією, є причиною великих складностей щодо введення нових суб’єктів в правове поле архітектурно-урбаністичної діяльності.

         Про критичний стан сфери свідчить і той факт, що положенням справ не вдоволені усі без винятку її учасники і споживачі (в першу чергу). Справедлива критика стану житлового середовища (якості забудови, транспортних, інженерних і соціальних інфраструктур, якість візуального середовища, стан охорони об’єктів культурної спадщини) стала однією із постійних тем публічного дискусу.

         І все ж таки, слід відмітити ряд позитивних тенденцій, що активно розвиваються в останні декілька років. Активно розвивається урбаністичний активізм серед населення, професійні співтовариства все більше прагнуть діяти на умовах самоврядування. Гостро постає питання впровадження систем страхування ризиків, що безумовно буде великим стимулом саморегулювання архітектурно-урбаністичної сфери. Однак, ці безумовно позитивні процеси сьогодні знаходяться в протиріччі з діючою системою прийняття рішень, що поєднує величезну кількість конфліктних ситуацій і напругу в суспільстві.

         Національна спілка архітекторів прийняла рішення підняти ці питання перед громадянським суспільством і владою. Ми віремо в потенціал громадянського суспільства і, як його представники, починаємо процес осмислення стану і перспектив нашої сфери в глобальному і регіональних вимірах.

         Було прийнято рішення провести необхідну аналітичну роботу, результатом якої повинна була стати «Національна доповідь «Про стан та перспективи архітектурно-урбаністичної сфери в Україні».

         За задумом авторів Національна Доповідь повинна стати предметом комунікації усіх зацікавлених сторін, а також майданчиком відкритого діалогу і узгодження позицій щодо бачення майбутнього сфери в динамічно-мінливому світі, напрямків і шляхів розвитку сфери в Україні. На підставі такого бачення оцінити сучасний стан справ та намітити спільні кроки щодо модернізації роботи по створенню і підтримці повноцінного життєвого середовища, що сприятиме розкриттю людського потенціалу українців.

Організація підготовки доповіді.

         Протягом 2016-2017 р.р. ми провили кілька десятків круглих столів, конференцій, дискусійних робочих зустрічей, в яких прийняло участь більше 100 архітекторів, представників компаній-забудовників, інвесторів, підрядників, представників страхового бізнесу, архітектурно-будівельного контролю, зацікавлених громадських професійних і не професійних об’єднань, владних структур. Всі прийшли до висновку, що така доповідь не може бути разовим явищем, а є початком регулярного діалогу і безперервного процесу обговорення наших завдань і стратегій.

Повну і скорочену версії Доповіді підготовлено і розміщено на сайті НСАУ, відбулись перші її презентації.

         У Доповіді представлено цілісне бачення архітектурно-урбаністичної сфери, запропоновано Концепцію її нової організації, з урахуванням актуальних реалій, представлено бачення системної Концепції нормативно-правової бази для нової організації сфери.

         Концепція нормативно-правового регулювання сфери.

1.    Висновок: потрібне кардинальне оновлення нормативно-правової бази на принципово нових засадах. Ніякі поліпшення окремих положень і нормативів не можуть дати позитивних результатів, оскільки застаріла ідеологічна основи нормативно-правового регулювання.

2.    Зміст Концепції:

-       оцінка ситуації;

-       позиційний склад учасників сфери;

-       базові процеси сфери;

-       відносини позицій в базових процесах;

-       схема організації сфери;

-       глосарій;

-       склад основних документів, що регламентують відносини у сфері;

-       дорожна карта перетворень у сфері.

Проаналізувати зміст Концепції. Звернути увагу на те, що:

-       проаналізовано і підготовлено пропозиції щодо перших 4 пунктів;

-       необхідно працювати далі над Глосарієм, схемою організації сфери, складом ключових документів, що регламентують відносини у сфері, дорожньою картою перетворення сфери.

3. Оцінка ситуації.

Прокоментувати слайд 3 «оцінка ситуації».

Зробити акцент на Висновок – необхідно кардинальне оновлення нормативно-правової бази на принципово нових основах.

4. Підхід «Правова гільйотина».

         Було прийнято підхід, що має у світовій практиці назву «Правова гільйотина». Це означає, що робота над новим нормативно-правовим комплексом починається з «чистого листа» без оглядки на діючі закони, норми і правила.

         Це означає, що проектування ведеться, починаючи з ідеологічних підстав і понятійної бази нормативно-правового регулювання. Потім виробляється концептуальна основа – визначається склад суб’єктів правового регулювання та базові процеси, що розгортаються у сфері. Концепція нормативно-правового регулювання визначає принципові формати участі базових суб’єктів в базових процесах на кожній стадії (етапі) їх (процесів) розгортання.

         Концепція стає технічним завданням на розробку комплексу нормативно-правових актів, що регламентують відносини у сфері. Концепція також використовується для аналізу існуючої нормативно-правової бази, для виявлення і використання прийнятих для існуючої бази нових фрагментів.

         Такий підхід дозволяє змінити суть нормативно-правового регулювання, а не тільки його окремі фрагменти.

5.  Цілі й принципи нормативно-правового

      регулювання в сфері:

-       людиноцентрічність;

-       децентралізація, деконтрація; субсідіарність;

-       зниження зарегульованості;

-       однозначна визначеність інституційної та процедурної регламентації;

-       ієрархічність рівнів прийняття рішень;

-       пріоритет процедур.

6. ТЗ – завдання перегляду нормативно-правової бази:

-       впровадження сучасних перспективних ідеологічних підстав і понятійно-категоріального апарату (урбаністика, агломерація, групи інтересів, громадська участь, програми безпосередньої участі та інше);

-       введення нових суб’єктів – громадського суспільства, професійних співтовариств, страхового бізнесу в правове поле, що регулює відносини основних суб’єктів сфери;

введення чітких визначень суб’єктів, об’єднаних в понятті «громадянське суспільство» (громадяни, групи інтересів, громадські об’єднання, органи самоорганізації, громадські ініціативи);

-       гармонізація з європейською нормативно-правовою базою;

-       зниження зарегульованості;

-       перегляд основ між інституційних відносин у напрямку перерозподілу функцій і повноважень на користь інститутів громадської участі, підвищення ролі інститутів професійного самоврядування, впровадження страхових відносин у сфері;

-       розкриття можливостей професійного і вузівського само врядувань, підприємницької ініціативи й громадської участі;

-       зняття необґрунтованих обмежень і регламентацій.

7. Базові процеси і суб’єкти:

Базові процеси в сфері:

-       формування сприятливого життєвого середовища;

-       професійна освіта;

-       дослідження, аналітика, професійна і між професійна комунікація;

-       нормування;

-       управління розвитком сфери.

Основні суб’єкти правового регулювання:

-       архітектор-урбаніст;

-       громадянин;

-       органи державної влади (законодавча, виконавча, судова);

-       органі місцевого самоврядування;

-       органи самоорганізації;

-       громадянське суспільство – громадські організації;

-       професійні спільноти, які виступають суб’єктами самоврядних професійних організацій;

-       інвестор;

-       замовник на конкретний об’єкт;

-       підрядник;

-       страхові компанії;

-       власник об’єкту;

-       експлуатуюча організація;

-       навчальні заклади.

Слід акцентувати увагу на ролі нових суб’єктів сфери.

Саморегулівні організації. Вже сьогодні ряд професійних об’єднань виконують делеговані їм повноваження щодо атестації відповідальних виконавців. Слід розширити склад делегованих повноважень (ведення реєстру атестованих виконавців, ціноутворення, реєстрація договорів на виконання робіт (послуг) з метою виключення цінового демпінгу і використання тіньових схем фінансових відносин, корпоративне страхування, участь у формуванні нормативно-правової бази і впровадженні конкурсів на отримання замовлень на виконання робіт (послуг), організація практичного стажування випускників навчальних закладів в метою підготовки їх до атестації).

Громадське суспільство. Необхідно принципово змінити характер врахування інтересів громадськості. Головним повинен стати принцип зустрічного руху – активна робота з громадськістю вже на стадії підготовки рішень, що дозволить реально збалансувати інтереси влади, громадськості і бізнесу, реально створити умови для виключення можливості корупційних дій.

Страхові компанії. Страхування відповідальності, договорів, об’єктів та інше це ціла система, що потребує рішень на законодавчому та нормативному рівнях.

Результатом введення зазначених суб’єктів ми вбачаємо зниження ролі державного управління на користь професійного самоврядування та впровадження ринкових механізмів саморегулювання сфери.

Слід зазначити також, що представлено лише початок роботи над Концепцією реформування архітектурно-урбаністичної сфери, а саме визначення головних процесів, суб’єктів так їхніх відносин в рамках сфери. Повний склад Концепції має містити також Глосарій, що визначає зміст понять, який має бути узгодженим зі світовим визначенням змісту термінів. Також має бути визначений перелік нормативно-правової документації, які мають регламентувати процеси та відношення в сфері. Знов таки ж, у відповідності до світових стандартів та визначеної у цій частині системи відносин суб’єктів сфери. Та, насамкінець – Дорожню карту імплементації Концепції. Все це – має стати змістом подальших робіт.

Певну аналітичну  роботу здійснено по чотирьох базових процесах:

-       формування сприятливого життєвого середовища;

-       нормування;

-       нагляд і контроль;

-       дослідження, аналітика, освіта, критика, комунікації.

Мета – встановлення етапів процесів, що розгортаються у сфері, визначення участі і відповідальності суб’єктів правового регулювання на кожному з етапів.

Як приклад, хочу прокоментувати роботу над базовим процесом «Формування сприятливого життєвого середовища».

Етапи процесу.

1.    Розробка і лігімітизація проекту системи розселення:

-       складова частина процесу відпрацювання загальної Національної стратегії;

-       участь – усі зацікавлені сторони (влада, місцеве самоврядування, професійні співтовариства, бізнес, науково-дослідні та проектні центри, аналітичні центри, заклади освіти, громадянське суспільство);

-       НСАУ – підготовка щорічної доповіді про глобальні тенденції і перспективи розвитку архітектурно-урбаністичної сфери;

-       НСАУ – відкритий майданчик узгодження інтересів усіх зацікавлених сторін;

-       процес, що постійно розгортається – врахування змін в країні і світі, врахування реалізації проекту.

2.    Дослідження, аналітика, моніторинг, оцінка стану справ у сфері:

-       НСАУ – організація дослідження, аналітики, моніторингу та оцінка стану справ у сфері; оформлення результатів в щорічній Національній доповіді «Про стан справ і перспективи розвитку архітектурно-урбаністичної сфери»;

в Доповіді – рішення (нормативно-правові, інституціональні, процедурні та інші – забезпечення таким чином реалізацію стратегії, адаптацію до динамічно мінливих умов).

3.    Відпрацювання і прийняття стратегії для сфери:

-       Громадсько-професійна експертиза → прийняття рішень на законодавчому рівні, на рівні виконавчої влади.

4.    Містобудівне проектування (місцевий рівень):

-       генплани, ДТП та інша документація;

-       територіальні плани громад;

-       врахування рішень на загальнодержавному та регіональному рівнях;

-       участь громадського суспільства, професійних співтовариств і груп інтересів в процесі підготовки і розробки проектів – загальна відповідальність за прийняття рішення;

-       впровадження системи відчуження земельних ділянок для забезпечення громадських потреб (об’єкти інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури, рекреації та інше).

5.    Зонінг:

-       механізм регулювання забудови та іншого використання територій (не містобудівна документація);

-       зонінг – ранг місцевого закону, механізм збалансування інтересів громадськості, влади і бізнесу;

-       економічна, соціальна і екологічна ефективність застосування – в цьому сенс зонінга;

-       інтереси бізнесу – можливість вибору призначення використання земельної ділянки;

-       інтереси громадськості (соціальна, інженерно-транспортна інфраструктура, екологія, збереження культурної спадщини, тощо) – забезпечуються безумовною реалізацією рішень затвердженої містобудівної документації;

-       надзвичайно важливо – активна участь громадськості (населення) в підготовці зонінгових правил, в процедурах реалізації зонінгу.

Впровадження зонінгових правил кардинально вплине на зміну дозвільних процедур, що діючого сьогодні, в значній мірі виключить можливість корупційних дій.

6.    Проектування об’єктів будівництва.

-       атестація архітекторів, інших фахівців;

-       страхування відповідальності архітекторів, інших відповідальних виконавців;

-       Архітектурна Палата – реєстрація договорів на проектні роботи, контроль за ціноутворенням (антідемпінг);

-       експертна діяльність – страхові компанії; страхові інженери.

7.    Будівництво і облаштування територій.

-       роль замовника;

-       страхування відповідальності підрядника, об’єкту, тощо;

-       авторський нагляд – архітектор і суміжні фахівці;

-       замовник – технічний нагляд;

-       технічний нагляд з боку страхових компаній;

-       архітектурно-будівельний контроль – муніципальні органи (технологічний контроль будівництва, наявність дозвільних документів, контроль відповідності виконаних обсягів будівельних робіт затвердженої проектній документації);

-       ДАБІ – нормативно-правове забезпечення діяльності, облікові функції, реєстрація; державні інспектори в регіонах – нагляд за діяльністю муніципальних органів архітектурно-будівельного контролю;

Ніяких повноважень щодо нагляду за всіма суб’єктами містобудівної діяльності – не їх компетенція;

-       ДАБІ – в структурі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури та містобудування.

8.    Експлуатація будівель, споруд, підтримка якості середовища.

9.    Виведення з експлуатації:

-       особлива увага на відчуження, пов’язане з реалізацією проектів і програм в інтересах держави, місцевих громад.

Продовження робіт.

Як ми вбачаємо продовження робіт щодо підготовки Концепції нормативно-правового регулювання.

·       Опрацювання базових процесів, що розгортаються у сфері.

Необхідно завершити опрацювання перших чотирьох процесів, визначитись по повному комплексу базових процесів, провести аналітичну роботу і підготовку рекомендацій щодо відносин позицій в базових процесах.

·       Організація сфери. Визначення інституціональної структури, функцій і повноважень усіх інституцій.

·       Опрацювання Глосарію, що визначить зміст понять, який необхідно буде узгодити зі світовими визначеннями змісту термінів.

·       По завершенню зазначених робіт слід підготувати технічні завдання на законодавчо-нормативне врегулювання архітектурно-урбаністичної сфери (ідеологічна основа) і сформувати структуру ключових нормативно-правових документів.

·       Опрацювати дорожню карту підготовки і реорганізації сфери відповідно до даної Концепції.

По завершенню підготовки проекту Концепції необхідно провести широку її Презентацію, виконати громадсько-професійну експертизу проекту Концепції, здійснити її легітимізацію (рішення Уряду щодо затвердження), після чого виконати розробку проектів нормативно-правових актів першої черги і наступних етапів.

Реорганізація сфери.

·       Інституціональна підготовка. Оформлення функцій і повноважень усіх інституцій.

·       Прийняття правових актів.

·       Підготовка кадрів. Як приклад – підготовка страхових інженерів.

·       Інформаційно-роз’яснювальна, промо-компанія змін.

·       Запуск пілотних проектів.

·       Ресурсне забезпечення реорганізації сфери.

Програма співробітництва

в рамках Меморандуму

про співробітництво

від 21 листопада 2017 року

         Організаційне забезпечення проведення Семінарів і Координаційних нарад забезпечується НСАУ.