Реконструкція центрального універмагу Луцька, з тотожною назвою, назрівала вже давно. Існуюча споруда, яка була збудована наприкінці 60-х років ХХ-го ст., не відповідала вимогам сучасної організації торгівлі. Перед архітекторами була поставлена задача розширити внутрішній простір споруди не виходячи за межі її просторової інтеграції в міському  середовищі та створити сучасний архітектурно-художній образ  будівлі, що знаходиться в центральній частині міста.

          Особливо гострим, питання реконструкції ЦУМу постало після пожежі 2011 року, коли полум’я пошкодило три поверхи будівлі та вщент зруйнувало всі інженерні комунікації. Як Замовник, так і громада міста, вимагали у найкоротші терміни, не тільки закінчити проектування, але й збудувати та відновити функціонування споруди. Тому, після обстеження будівлі, було прийняте рішення залишити існуючий каркас споруди та об’єднати його із новим. Це ускладнило проектування не тільки інженерам-будівельникам але й архітекторам. Потрібно було створити нове функціональне наповнення, використовуючи старий кістяк будівлі.

Відповідно до цього споруда набула таких основних змін:

• влаштовано один центральний вхід, обладнаний двома револьверними дверима, замість двох розосереджених, влаштовано пандуси для мало мобільних груп населення;
• збільшено загальну площу приміщень будівлі з 7,7 тис м² до 12,5 тис. м²
• у підземній частині споруди влаштовано продовольчий магазин самообслуговування  із торговельною площею – 850 м²  та з окремим входом, обладнаним двома траволаторами;
• влаштовано два атріуми із двома панорамними ліфтами та 13-ма ескалаторами;
• на першому, другому та третьому поверхах будівлі влаштовано близько 60-ти магазинів непродовольчих товарів, різної площі;
• на четвертому поверcі влаштовано меблевий магазин та магазин спортінвентаря;
• на п’ятому поверсі розташовано п’ять кафе швидкого харчування та дитячий ігровий центр.
• влаштовані санвузли, в т.ч. і для осіб з обмеженими можливостями.

Ідея фасаду – надати нової якості одній з важливих будівель на театральній площі і водночас коректно вписати її у вже сформований містобудівний ансамбль.

Образна ідея базувалась на традиційній архітектурі міських центральних універмагів, яка сформувалась у радянській архітектурі у повоєнні роки і витоки якої можна простежити з естетики стилю Ар Деко, що є синтезом модерну і неокласицизму.

Саме в такий спосіб вдалось зберегти функціональну промовистість образу (так щоб будівля асоціювалась з торговельним закладом, а не з готелем, банком чи офісом), водночас зробити так щоб вона мала достатньо місця для розміщення зовнішньої реклами (що є важливою комерційною вимогою) і при цьому щоб вона не стала дисонуючим елементом в забудові міста.

В якості оздоблюваного матеріалу для опорядження фасаду, спочатку передбачалось застосувати пилені плити натурального каменю – піщанику, але згодом, після обрахунку можливого навантаження на існуючий каркас, його довелось замінити штучним (набагато легшим) матеріалом – плитами з керамограніту.

            Таким чином ЦУМ перетворився на сучасний торговельний центр, який ще на декілька десятиріч зможе служити громаді міста.